ПАМ’ЯТКА СПОЖИВАЧА: Як діяти покупцю, який випадково розбив чи пошкодив товар у магазині?

Досить часто трапляються такі неприємні ситуації, коли в магазині покупець ненароком впускає або ж зачіпає товар, який лежить неналежним чином, і він розбивається чи пошкоджується. І, як правило, працівники магазину/адміністрація/охорона починають відразу вимагати сплатити кошти за такий зіпсований товар.

У таких ситуаціях, перш за все, потрібно з’ясувати, хто насправді винен в тому, що товар пошкоджено – покупець, адміністрація магазину, яка неправильно зберігала/розмістила цей товар в торговому залі, чи можливо хтось інший?

Важливо зазначити, що Закон України «Про захист прав споживачів» у таких ситуаціях однозначно захищає покупця (споживача). Однак в таких ситуаціях часто буває багато нюансів. Згідно зі статтею 323 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, тобто магазин. Відповідно до ст. 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару. Тобто, коли продукція не передана покупцю, ризик пошкодження лежить на власникові/магазинові, а тому покупець не повинен сплачувати кошти за розбитий/зіпсований товар, оскільки він ще не придбав його.

Якщо ж адміністрація/охорона магазину наполягає на своєму, вимагайте скласти акт про нанесення шкоди та надати факти, які, на думку адміністрації магазину, доводять вашу вину.

Слід підкреслити, що вину покупця, а також чи він повинен платити за такий товар може встановити тільки суд. Тобто покупець повинен пам’ятати – нічого на місці не оплачується, на місці тільки фіксується.

Якщо адміністрація магазину відмовляється складати будь-які акти і однаково вимагає сплатити кошти, покупець повинен пам’ятати, що відповідно до ч. 2 ст.17 ч.2 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Однак споживачу необхідно довести, що він розбив/зіпсував товар випадково. І у цьому може дуже допомогти запис із камери відео-спостереження.

У випадку, коли адміністрація/охорона магазину переходить до більш рішучих дій і взагалі не випускає покупця з приміщення, слід згадати ще й про пункти 1, 4 і 5 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в яких йдеться про заборону нечесної підприємницької практики та агресивної діяльності. Так, агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає або може впливати на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції». Крім того, як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати, а також вимога оплати продукції, наданої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої і недвозначної згоди на її придбання.

Якщо після всіх аргументів покупця однаково продовжують примушувати платити за розбитий/пошкоджений товар і відмовляються складати акт та фіксувати ситуацію на місці, він повинен викликати поліцію.

Підтвердження трудового стажу: як це зробити та що про це потрібно знати

Пенсійний стаж розраховується тільки за даними персонального обліку в Пенсійному фонді, але існує маса особливих ситуацій, при яких потрібно розуміти, як підтвердити свій трудовий стаж.

Є ті, хто працював за кордоном або у дружин офіцерів були переїзди по гарнізонах, а певна категорія громадян трудилася, відбуваючи покарання

Відповідно до законодавства України період проживання дружин офіцерів, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців-надстроковиків з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, може бути включений до страхового стажу при оформленні пенсії. Підставою для цього служать довідки, видані командирами військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, визначеному Міноборони.

Як підтвердити стаж особам, які працюють за кордоном?

Стаж роботи громадян України за кордоном підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства. Виняток становить робота на території колишнього СРСР і держав, з якими у Радянського Союзу були укладені угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод з Україною.

Трудовий стаж засуджених, за час відбування покарання

Термін утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до пенсійного (страхового) стажу при наявності: документів про реабілітацію; довідки суду про прийняття виправдувального вироку; довідки суду, прокуратури, досудового слідства про закриття кримінального провадження.

Робота засуджених підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до ПФ.

Готуйте Гаманці! Польща Заявила Про Готовність Продавати Громадянство. Скільки Це Коштуватиме?

Про це заявив депутат партії “Право і справедливість” Станіслав П’єнта, передає Корупція.Інфо

У Польщі хочуть взяти приклад з Угорщини, де аналогічна програма пропонує іноземцям громадянство за 250 тисяч євро.

“Ця ініціатива вже декілька років функціонує в Угорщині і, здається, що Польща стає все більш привабливою державою для громадян інших країн”, – сказав він.

Він зазначив, що мова йде передусім про людей, що готові інвестувати великі кошти в економіку країни.

“Якщо вдасться знайти інвесторів, які будуть готові інвестувати у польську економіку великі кошти і якщо виявиться, що це гідні довіри люди, то вони зможуть отримати таке тимчасове громадянство”, – пояснив П’єнта.

За його словами, це також може бути інструментом політичного впливу.

“Це міг би бути інструмент політичного впливу, інструмент для отримання важливих контактів та нових коштів на інвестиції”, – зазначив він.

Проте, скільки коштувала б така програма, депутат не розповів та зазначив, що це мають підрахувати експерти.

Штатний розпис на підприємстві: коротко про головне від Держпраці

Держпраці у Кіровоградській області зауважує, що законодавством не передбачено єдиних стандартів штатного розпису, тому він може мати довільну форму (окрім бюджетних установ та організацій, які складають документ за формою відповідно до Наказу Мінфіну від 28.01.2002 р. № 57).

Одним із законодавчих документів, в якому згадується штатний розпис є Господарський кодекс України. Зокрема ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Тобто підприємства та інші суб’єкти господарювання недержавної форми власності, та ті, в яких наявність штатного розпису не врегульовано чинним законодавством, вправі самостійно вирішувати питання щодо того, які посади займатимуть майбутні працівники, скільки необхідно робітників і яким буде розмір їхньої заробітної плати.

Держпраці зауважує, що з 01.01.2017 р., відповідно до Закону «Про державний бюджет на 2017 рік» та ст. 96 КЗпП, визначено, що мінімальна тарифна ставка (посадовий оклад) встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Тому, при проведенні перевірок слід звертати увагу на дотримання суб’єктами господарювання цієї норми.

Мінпраці у своєму листі від 27.06.2007 р. №162/06/187-07 зазначає, що всі підприємства в Україні зобов’язані мати штатний розпис, оформлений відповідним чином.

Отже, зазначений документ є обов’язковим, навіть якщо на підприємстві працює одна людина, наприклад керівник.

Штатний розпис затверджується на початку діяльності підприємства. Розроблення штатного розпису має здійснюватися з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема, Закону «Про оплату праці», Інструкції №58, Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

З часом, за необхідності, створюється новий штатний розпис, або вносяться зміни до існуючого, зокрема у випадку введення нових штатних одиниць, зміни розміру заробітної плати або істотних умов роботи (систем і розмірів оплати праці, розрядів і найменувань посад тощо).

Після внесення змін видається наказ, який має містити обґрунтування цих нововведень і їх формулювання. У разі структурної перебудови підприємства видається наказ про затвердження нового штатного розпису і скасування чинного. В інших випадках наказом вносяться зміни без перезатвердження чинного документа.

Кількість і періодичність змін штатного розпису протягом року не обмежується. Але робити це щомісяця недоцільно, тому при складанні документа на початку року бажано враховувати перспективи розвитку підприємства.

Дата виведення посад (скорочення) або дата затвердження штатного розпису з урахуванням змін структури підприємства, наприклад, у зв’язку з реорганізацією (внесення змін до раніше визначених умов праці), мають бути такими, щоб підприємство, як цього вимагає ст. 49-2 КЗпП, мало змогу не пізніше ніж за два місяці попередити працівників, яких стосуються зміни.

Підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, - рішення ВССУ

Фабула судового акту (ВССУ, справа № 6-29575ск15 від 25.11.2015 р.)

Фізичною-особою - підприємцем було укладено договір банківського обслуговування. Він отримав від банку кредитний ліміт. У зв'язку із неналежним виконанням підприємцем умов договору у нього утворилася заборгованість.

Враховуючи що фізичну особу - підприємця було виключено з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, банк просив стягнути наявну заборгованість за кредитним договором з громадянки (далі – ОСОБА) , що на час звернення до суду вже втратила статус підприємця, а також судові витрати.

Рішення судів

Рішенням місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБИ на користь банку заборгованість за кредитним договором, відсотки за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, заборгованість з комісії за користування кредитом.

Рішення також залишено в силі і Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ).

У разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки вона не перестає існувати. Фізособа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

На що звернули увагу суди

При цьому суди зазначили наступне: з аналізу положень ст. ст. 51, 52, 609 ЦКУ вбачається, що однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Советы юриста. Жилище в наследство

Чтобы принять в собственность унаследованное имущество, надо хорошо понимать свои права и обязанности, а также сроки и требования к процессу оформления наследства.

Основные правила

Процедура вступления в наследство не так проста, как может показаться. Порядок строго регламентирован Гражданским кодексом Украины (ГКУ), в частности статьями 1222, 1223, 1296, 1297, и рядом других актов. А незнание законов и процедур, как известно, не снимает с граждан ответственности за их нарушение. Чтобы процесс не превратился в бюрократический или моральный кошмар, надо четко понимать необходимые шаги, их содержание и очередность.

Наследование – это переход прав и обязанностей от умершего физического лица к другим лицам (иначе говоря, наследникам). Принять на себя можно все права и обязанности, которые ранее принадлежали умершему лицу и не были прекращены с момента его смерти.

Наследование бывает двух видов. Первый и очевидный – по завещанию. Если оно не было составлено, то имущество можно наследовать вторым способом – по закону. Оформление документов в обоих случаях аналогично. Процедура наследования начинается при смерти владельца недвижимости (о чем есть подтверждающие документы) или признании его официально умершим (согласно решению суда).

Завещание – это личное распоряжение физического лица (наследодателя) на случай собственной смерти. Завещатель может как назначить своими наследниками одного или нескольких человек, так и лишить их права на наследство. Наличие родственных или семейных отношений в данном случае не имеет значения.

Пользуйтесь консультацией: Как узаконить дом - самострой без права на землю в Украине

Наследование по закону происходит в порядке очереди. Сначала имущество переходит к наследникам первой очереди, к которым относят ближайших родственников умершего – мужа/жену, детей и родителей. Если таковые отсутствуют, подключается вторая очередь – братья и сестры, бабушки и дедушки с обеих сторон. Нет и их – право на наследство имеют родные дяди и тети, после которых следует лицо, проживавшие с наследодателем в гражданском браке не менее пяти лет до времени открытия наследства. В последнюю очередь принять собственность могут любые родственники наследодателя до шестой степени родства включительно. При этом преимущественное право имеют более близкие родственники в зависимости от числа родственных связей, которые отдаляют родственника от наследодателя.

Доли каждого наследника в наследстве являются равными, если наследодатель в завещании сам не распределил наследство между ними. Вне зависимости от содержания завещания, несовершеннолетние дети и нетрудоспособные ближайшие родственники (вдова/вдовец, родители, совершеннолетние дети) получают половину той доли, которая могла бы причитаться им по закону. А на выделение в натуре при разделении имущества предметов домашнего обихода преимущественное право имеют лица, которые не менее одного года до времени открытия наследства проживали вместе с умершим лицом в одном жилище.

Наследник по завещанию или по закону имеет право принять наследство или не принять его. В то же время не допускается принятие наследства с условием или с оговоркой. Вступить можно во владение всем перечнем прав, принадлежавшим наследодателю, без исключений. А кроме того, придется взять на себя все обязанности и обременения, в том числе долговые и кредитные.

Особые условия завещания

ГКУ дает возможность составить завещание так, чтобы обязать наследников выполнить определенные условия для получения наследства. Требуется либо выполнение этих условий на момент смерти завещателя, либо уже после открытия наследства. Например, наследодатель может указать, что завещает свой дом сыну, но при условии, что он продолжить жить в родном городе и в течение пяти лет заведет детей. Кроме того, супруги могут написать общее завещание относительно совместного имущества. Надо только понимать: в случае смерти одного из супругов второй не может изменить общую волю.

Изменения в очереди

Очередность получения наследниками по закону права на наследование может быть изменена нотариально удостоверенным договором заинтересованных наследников, заключенным после открытия наследства. Этот договор не может нарушить прав наследника, который не принимает в нем участия, а также наследника, имеющего право на обязательную долю в наследстве. Например, контракт могут между собой заключить двое братьев из трех. Но если третий не принимает участие в договоре, то его доля не может быть изменена или оспорена.

Пользуйтесь консультацией: Виды завещания, правила оформления и принятия наследства

Если время прошло

Если пропущен шестимесячный срок со дня смерти наследодателя (или признания его таковым по суду), есть возможность попытаться стать обладателем наследственного имущества в судебном порядке. Сделать это будет нелегко. Судья потребует предъявить неопровержимые доказательства того, что имеется право на наследство. Кроме того, придется объяснить, почему в течение полугода не принимались попытки вступить в наследство или о таком праве не было известно. На принятие положительного решения влияет наличие таких обстоятельств, как продолжительная болезнь, длительное отсутствие в регионе или стране. Причем сначала надо обратиться к государственному нотариусу по месту регистрации оспариваемой недвижимости и получить там документальный отказ в праве на вступление в наследство. После этого можно идти в суд.

Порядок действий

Первое, что необходимо сделать наследникам, – обратиться к государственному нотариусу по месту последнего проживания умершего и написать заявление о принятии наследства. В главе 10 раздела II Порядка совершения нотариальных действий нотариусами Украины, утвержденного приказом Министерства юстиции Украины от 22 февраля 2012 года № 296/5, определено, что место открытия наследства подтверждается справкой жилищно-эксплуатационной организации, адресного бюро или военкомата. Если точных данных о месте жительства нет, местом открытия наследства считают местонахождение недвижимого имущества или основной его части.

Сделать это нужно как можно быстрее, в срок не более шести месяцев. Заявление за нетрудоспособных или несовершеннолетних пишут родители или официальные опекуны. Наследник по завещанию или по закону может отказаться от принятия наследства в течение шести месяцев. Заявление об отказе от принятия наследства подается нотариусу по месту открытия наследства. В таком случае доля переходит к другим наследникам по завещанию и распределяется между ними поровну. Правда, в отказе можно указать переход своей доли в пользу другого лица. Наконец, если потенциальный наследник пропустил срок подачи заявления, то он будет считаться лицом, которое не приняло наследство.

К нотариусу следует идти с определенным набором документов. К нему относят свидетельство о смерти завещателя (оригинал + копия), выписку из домовой книги, справку с последнего места жительства наследодателя. Также берут свой паспорт и все правоустанавливающие документы на наследуемое имущество. Это, в частности, может быть договор дарения и купли-продажи, выписка из Госреестра о наличии права собственности и т. д. Если в наследство вступают по закону, дополнительно предоставляют все, что может подтвердить родство с умершим. Это, например, может быть свидетельство о рождении или заключении брака.

Нотариус выдает свидетельство о праве на наследство на недвижимое имущество. Далее наследник обязан зарегистрировать свое право на владение недвижимым имуществом в Госреестре. С момента государственной регистрации этого имущества у наследника возникает непосредственно право собственности.

В конце этих действий наследник (или каждый из них) получает на руки правоустанавливающий документ, в котором подтверждается его право на владение имуществом (при наличии нескольких наследников в документе указывают долю каждого). С этого момента наследник становится полноправным собственником (совладельцем) дома.

Користуйтесь консультацією: Спадкування за заповітом. Що потрібно знати?

Как быть с землей?

В общем случае процедура наследования земельных участков практически не отличается от процесса получения дома в наследство. Однако если нет завещания, то для вступления в наследство по закону придется найти и предоставить дополнительные документы. Это, в частности, правоустанавливающие документы на земельный участок. Например, свидетельство о пожизненном праве собственности на землю, договоры дарения, купли-продажи, ренты или мены. Кроме того, в местном отделении Госреестра надо взять кадастровый паспорт на земельный участок с указанием в нем его кадастровой стоимости на день смерти завещателя. Еще берут справку, подтверждающую отсутствие обременений на землю. Таковыми могут быть наложение ареста или внесение в залог кредита. Наконец, добавляют справку об оценочной стоимости земельного участка, согласно которой определяют размер государственной пошлины для проведения регистрации. Этот документ получают в любой независимой оценочной организации.

Следует понимать: если на момент смерти владельца участка земля не была правильно зарегистрирована и не имела кадастрового номера, то наследнику (наследникам) придется пройти этот путь самостоятельно. Чтобы не получить отказ (ведь юридически право наследования еще не вступило в силу) и не потратить деньги на процедуру зря, лучше сразу попросить нотариуса самостоятельно подать официальный запрос в государственную службу кадастра и получить этот документ.

Немалую сложность представляет собой разделение земли на части между всеми наследниками. В тех случаях, когда размер и характеристики позволяют, участок делят между всеми наследниками в равных долях. Но нередко делить практически нечего. В таком случае решить вопрос можно посредством заключения договора с другими наследниками, выплаты им финансовой или иной компенсации и т. д. Все неурегулированные претензии решают в судебном порядке.

По совместному согласию

Если умерший оставил после себя не только дом и участок, но и другое существенное имущество (например автомобиль, депозит в банке или долю акций в предприятии), об их распределении можно договориться друг с другом и закрепить решение документально. Или, как и в других случаях, обратиться в суд с иском об оспаривании права собственности.

Стоимость оформления

Согласно нормам Декрета Кабинета министров Украины «О государственной пошлине», за выдачу свидетельства о праве на наследство взимают пошлину в размере двух необлагаемых налогом минимумов доходов граждан, то есть 34 грн на данный момент. За регистрацию права собственности взимают семь необлагаемых минимумов, или 119 грн. За проверку информации о наличии или отсутствии заведенного наследственного дела и выданных свидетельств о праве на наследство с предоставлением выписки или информационной справки по данным Наследственного реестра, формирование в Наследственном реестре регистрационной записи о выдаче свидетельства о праве на наследство пошлина составляет три необлагаемых минимума, или 51 грн.

Читайте статью: Интересные и необычные завещания, подтверждённые историческими фактами

Кроме того, принятие наследства дает возможность существенно увеличить свои активы. Поэтому неудивительно, что унаследованное имущество облагается подоходным налогом. Согласно нормам Закона Украины «О налогообложении доходов физических лиц», наследственным имуществом, подлежащим налогообложению, являются недвижимость, транспортные средства, предметы антиквариата, суммы страхового возмещения, вклады в банках и др. Ответственность за перечисление суммы налога на наследство в бюджет несут сами наследники. Нотариус, выдавший свидетельство о праве на наследство, не является налоговым агентом и обязан лишь проинформировать налоговые органы о факте выдачи свидетельства. Уплата налога на наследство производится плательщиком на основании платежного извещения, которое вручается ему в налоговом ведомстве. Оплатить налог надо в срок не более трех месяцев со дня вручения уведомления.

В то же время ставка налога для родственников первой степени (вдовы или вдовца, детей и усыновленных детей) составляет 0 %. Таким образом, данные наследники лишены необходимости платить подоходный налог. Все иные наследники платят 5 % от суммы экспертной стоимости имущества. А если произошло вступление в наследство, расположенное на территории Украины, но от наследодателя-нерезидента, то налог рассчитывают по ставке 15 % вне зависимости от степени родства. Следует понимать, что нерезидентом считается всякое лицо ( независимо от гражданства), которое проживает на территории Украины менее 183 дней в течение года.

Следует понимать, что штраф за несвоевременную уплату налога на наследство при задержке до 30 дней составляет 10 % от суммы долга, на срок до 90 дней – 20 %, более 90 дней – 50 %.

Визначальною обставиною при припиненні права власності співвласника на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника є відсутність істотної шкоди для нього та членів його сім'’ї (ВСУ від 23 листопада 2016р. у справі № 6-1943цс16)

Фабула судового акту: За нашим переконанням спільна часткова власність не кажучи вже про спільну сумісну - це завжди погано. Особливо, коли у спільній власності знаходиться нерухомість. Як правило серед співвласників є «ущербний кадр», який заважає іншим використовувати свою власність якнайкраще. В житті розповсюджені випадки, коли такий співвласник не працює та не збирається працювати, має борги, не сплачує комунальні послуги і умисно своїми діями шкодить будь-яким діям іншого співвласника. Причому частка такого шкідника у спільній власності може бути не 50%, а наприклад 5%, проте при арешті та стягненні третьою особою ця частка паралізує розпорядження добросовісному співвласнику своєю часткою. Домовитись про добровільний викуп одним співвласником частки іншого у такій ситуації надзвичайно тяжко, бо у потенційного «продавця» завжди непомірні апетити, а після начебто домовленості він у будь-який момент може передумати.

За таких обставин у ЦК України встановлений спосіб припинення спільної часткової власності через суд на підставі ст. 365 ЦК України – «припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників». Ця стаття має декілька варіантів застосування, які треба доводи у суді. ВСУ розглянувши цю справу встановив наступне: ст. 365 ЦК України передбачає, що для припинення права особи у спільному майні є три самостійні умови: «частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим». Разом з цим при окремому виконанні кожної з цих умов повинно дотримуватись правило, що «таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та члена його сім’ї». ВСУ підкреслив, що ця обставина є визначальною для суду при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

А тепер уявимо, як складно це довести у суді, і наскільки кожна ситуація буде індивідуальною.

У справі, яку ми розглядали суди не були одностайні. Суд першої інстанції задовільнив позов про припинення права на частку у спільному майні, проте суд апеляційної інстанції скасував це рішення і відмовив у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції в свою чергу скасував рішення суду апеляційної інстанції, а ВСУ відмовив у перегляді.

Спільне приміщення було придбане у шлюбі і після розлучення поділене між колишнім подружжям. Пізніше однин з подружжя подарував свою частку матері (без згоди іншого члена подружжя), яка і була відповідачем у справі. Доводами для суду стали: використання позивачем приміщення для підприємницької діяльності, тобто відсутність фактичного користування/проживання відповідача у приміщенні, висновок судової експертизи про вартість частки, внесення позивачем суми відповідно до цього висновку на депозит суду, відсутність правових підстав для поділу приміщення у натурі та відсутність шкоди для відповідача у зв’язку з припинення його права власності у спільному майні.

Слід також додати, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням за зустрічним позовом виділив відповідачу частину спірного приміщення «в одиницю» та визнав за ним окреме право власності, проте це рішення було скасоване.

Отже, позбавляємось спільної власності – від неї лише одні негаразди.

Аналізуйте судовий акт: Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільному майні можливо за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ВСУ у справі № 6-2811цс15 від 30 березня 2016р.)

Поділ судом об’єкту незавершеного будівництва між членами подружжя можливий, якщо технічно можна виділити окремі частини та довести будівництво до кінця (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-47цс16)

Самочинно побудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна не може бути поділений (виділений) між співвласниками (Постанова ВСУ у справі № 6-130цс13 від 4 грудня 2013 року)

Без дозволу банку подружжя Не може поділити іпотечне майно навіть шляхом мирової угоди затвердженої судом (ВСУ від 16 листопада 2016 р. у справі №6-2513цс16)

Чи можна надіслати працівникові трудову книжку поштою?
Запитання
             Працівник звільнився і, змінивши місце проживання, не отримав трудову книжку. Він написав листа на ім’я директора навчального закладу з проханням переслати трудову книжку поштою. Чи можна задовольнити таке прохання?
Відповідь
              Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58 власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку у день звільнення із внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець у цей день надсилає працівникові поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається лише за письмовою згодою працівника. Законодавчо не визначено форму письмового документа, яким працівник має надати згоду на пересилання його трудової книжки. Однак роботодавець має переконатися, що документ підписав саме працівник, який бажає отримати свою трудову книжку поштою. Отож підпис працівника має бути засвідченим. Засвідчити підпис можна у будь-який доступний працівникові спосіб. Так, підпис працівника на заяві про пересилання трудової книжки може засвідчити нотаріус. Працівник може надіслати на електронну адресу навчального закладу лист із електронним цифровим підписом, який вважатиметься оригіналом електронного документа. Найдоступніший спосіб — надіслати роботодавцю засвідчену телеграму. Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, передбачено надсилання телеграм із позначкою «засвідчена». Щоб засвідчити певний факт, відправник має пред’явити офіційну довідку чи посвідчення, що засвідчує такий факт. Тож для відправлення засвідченої телеграми працівник надає операторові зв’язку: текст заяви про пересилання йому трудової книжки поштою, зазначивши адресу на бланку телеграми паспорт із відміткою місця проживання чи відповідну довідку. Після цього оператор зв’язку посвідчує особу відправника та засвідчує його підпис. Перед адресою в телеграмі ставлять позначку «засвідчена». Отримавши таку телеграму, роботодавець, керуючись пунктом 4.2 Інструкції № 58, надсилає працівникові трудову книжку на адресу, вказану у телеграмі.

Как выселить экс-супруга: юридические механизмы и житейские тонкости

Разные статистические данные свидетельствуют о том, что ежегодно в Украине наблюдается рост случае развода. Некоторые источники утверждают, что каждая вторая семья разводится.
Но, несмотря на это, жизнь продолжается, и все люди находятся в поиске идеальной второй половины для себя. Ст.4СК Украины наделяет всех совершеннолетних граждан правом на брак, а ст. 116 - правом на повторный брак. Но для создания новой семьи сначала необходимо построить отношения. Эта миссия существенно осложняется, если в вашем доме продолжает проживать ваша екс вторая половина. А поэтому, после развода становится актуальным вопрос выселения из квартиры бывшего супруга или супруги.Итак, развод с супругом или прекращение брака с женойть уже позади а теперь пережд вами постигла новая проблема - выселение с квартиры? В жизни происходят случаи, когда возникает необходимость выселить через суд неугодного жильца, который был членом семьи собственника жилья. Необходимость в выселении с помощью суда может возникнуть, когда, например, супруги разорвали брачные отношения, но неугодный бывший член семьи продолжает проживать в надлежащей другому члену помещении, есть там зарегистрирован.

Исковое заявление о выселении необходимо подавать в суд только в той ситуации, когда невозможно выселить жильца по другим причинам и основаниям. Прежде чем обратиться в суд с иском, необходимо проконсультироваться у юриста, т.к. дела о выселению через суд относятся к сложной категории судебных дел и без квалифицированной помощи юриста в данной категории дел достаточно не просто получить желаемое решения суда о снятии с регистрации и выселении члена семьи.
Ст.41 украинской Конституции гарантирует право владения частной собственностью, а также предопределяет нерушимость этого права. Ст.316 ГК Украины определяет, что правом собственности является право отдельного лица на имущество, которое оно осуществляет по своей воле в соответствии с законами Украины. Ст.379 ГК Украины предусматривает, что жильем физического лица является жилплощадь, предназначенная для постоянного проживания на ней.
Ст.28 ГК Украины определяет такую жилплощадь как объект частной собственности. Ст.319 свидетельствует о том, что собственник имеет право распоряжаться своим имуществом по собственному усмотрению, помимо этого права собственника могут быть отменены или ограничены в соответствии с законами Украины.
После заключения брака, лицо, которому не принадлежат права на жилплощадь, приобретает право на ее использование. Это право гарантируют ему ст.405 ГК Украины и ст.64 Жилищного кодекса.
При этом, после расторжения брака это лицо теряет свое право на использование квартиры, поскольку теряет статус члена семьи. Ст.64 ЖК предусматривает, что членами семьи являются супруг(а), дети и родители. Также членами семьи могут быть признаны люди, которые на протяжении длительного периода времени проживают совместно с собственником имущества. Но если брак расторгнут, и у собственника жилплощади нет желания проживать сбывшей второй половиной, то говорить о нем, как члене семьи, нет смысла.

Аналізуйте судовий акт: У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім'ї ( Постанова ВСУ №6-158цс14)

Як закрити ФОП, не виходячи з дому

У багатьох друзів виникла необхідність ліквідувати «сплячий» ФОП, у зв’язку з останніми законодавчими змінами. Мова йде про ФОПи на загальній системі оподаткування, які здавали раз на рік «нульову» декларацію. Знаю, що більшість вже готувалися відновлювати діяльність, але новорічний подарунок з ЄСВ понад 700 гривень навіть для тих, хто насправді не веде підприємницьку діяльність, став прикрою несподіванкою.

Для того, що закрити це питання раз і назавжди потрібно всього лише заповнити Заяву «про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням» (форма №12). Актуальну версію заяви можна завантажити тут: НАКАЗ 18.11.2016 № 3268/5.

Слід пересвідчитися, що документ чинний (періодично Мінюст вносить зміни, тому може статися, що стару версію заяви у вас не приймуть). Заява заповнюється, підписується і подається держреєстратору. Не забудьте з собою паспорт. Все. Цей варіант підходить для тих, хто знаходиться по місцю реєстрації свого підприємства.

Але, оскільки мова йде про «сплячі» ФОПи, то багато хто проживає за сотні кілометрів від місця реєстрації ФОПа. До місцевих держреєстраторів стоять черги і я не перевіряв, чи приймають вони іногородніх. Взагалі-то повинні приймати… Ще як варіант, можна завірити підпис на заяві у нотаріуса і відправити документ держреєстратору листом з повідомленням про вручення. Звісно, якщо ви точно знаєте поштову адресу.

Але я розкажу, як нам вдалося припинити діяльність ФОП, не виходячи з будинку : )

Для цього потрібно заповнити заяву на порталі державних послуг iGov. Тут заява підписується електронним цифровим підписом. Якщо ви зареєстрований користувач Приват24, це можна зробити швидко і безкоштовно.

1. Щоб отримати ЕЦП в Приват24, авторизуєтесь і на вкладці «Усі послуги» – «Для бізнесу» знаходите пункт «Електронний цифровий підпис». Там же ви знайдете і детальну інструкцію як його отримати і користуватися.

2. На порталі iGov на вкладці «Послуги бізнесу» – «Реєстраційні данні» – «Всі послуги» – знаходите рядок «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням». Обираєте будь-яку область, підсвічену зеленим кольором і слідуєте інструкції, що викладена на сторінці «Як працює».

Там вказано «Зважайте на те, що реєстратори з іншого регіону фізично не зможуть виконувати дії в реєстрі по іншій області». Але ми перевірили на практиці та припинили діяльність ФОП, що був зареєстрований в м. Маріуполь Донецької області через державного реєстратора у Дніпропетровській області. Сьогодні вже стала доступна також Тернопільська область.

Пробуйте – у вас все вийде, бо згідно із законом про держреєстрацію ст.7 п.3, «програмне забезпечення Єдиного державного реєстру повинно забезпечувати державну реєстрацію за принципом екстериторіальності». Тобто швидкість обробки вашої заяви залежить від завантаженості чиновника (за статистикою заяви опрацьовуються за 2,5-4 дні).

Після завершення реєстрації змін, вам прийде повідомлення-підтвердження:

Ваше звернення №хххххххххх на тему «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням», опрацьовано і по ньому винесено позитивне рішення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Стан заяви ви можете переглядати на порталі iGov, або безпосередньо в Держреєстрі на сайті Мінюсту. Знайти свій ФОП ви можете за ПІБ або індивідуальним податковим номером. Окрім того, ви можете підписатися на зміни в держреєстрі за допомогою сервісу OpenDataBot (але як показала практика, повідомлення про зміну приходять через 2-3 дні після змін в держреєстрі).

Сподіваюся, ця стаття буде вам корисною. Тепер ви знаєте не тільки де можна швидко ліквідувати ФОП, але й так само швидко його відновити. Я все ж таки хочу вірити, що передноворічна «диверсія» від наших нардепів була просто помилкою. Тож, якщо ви надумаєте повернутися у бізнес – на порталі iGov на вкладці «Послуги бізнесу» – «Реєстраційні данні» – «Всі послуги» – обирайте відповідний рядок «Державна реєстрація юридичної особи» або «Державна реєстрація фізичної особи – підприємця» і рухаєтесь згідно інструкції.

5 відповідей на запитання з сімейного права, які найчастіше задають клієнти адвокату

1. Для того, щоб стягувати аліменти на утримання дитини, не обов’язково розривати шлюб із особою, з якої збираєтесь стягувати аліменти. Тому, що перебування у шлюбі надає вам право спільної власності на майно, придбане у шлюбі (за деякими виключеннями), незалежно від того заробляли ви самостійно гроші, чи були домогосподаркою; проживали однією сім’єю, чи проживали в різних країнах тощо.

2. Суд задовільнить позов про стягнення аліментів на утримання дитини незалежно від того, працевлаштований батько (мати) дитини, чи не працевлаштований. Якщо батько (мати) дитини безробітні, то це не позбавляє дитину потреби харчуватись, одягатись, навчатись …, а батьків не позбавляє обов’язку утримувати дитину.

3. Позбавлення батьківських прав не позбавляє батьківських обов’язків. То ж позбавлення батьківських прав не звільняє від сплати аліментів на утримання дитини.

4. Поділ спільного майна подружжя можливий і без розірвання шлюбу. В разі згоди із умовами поділу укладається договір про поділ майна подружжя, який посвідчується нотаріально; а в разі незгоди – подається у суд позовна заява про поділ спільного майна подружжя і питання вирішується судовим шляхом.

5. Якщо ви не знаєте яке рішення прийняти (у будь-якій ситуації) – проконсультуйтесь із адвокатом. Адвокат, відповідно до чинного законодавства, зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю і за розголошення її несе відповідальність: отже вся розмова залишиться між вами.

Позасудовий та судові шляхи зняття особи з реєстрації місця проживання

Актуальним на цей час є питання, як зняти з реєстрації особу, яка зареєстрована у житловому приміщенні (будинку або квартирі), власником якого ви є.

Існує два шляхи вирішення цього питання: позасудовий та судовий.

Найлегший та найшвидший шлях – за добровільною згодою особи на зняття її з реєстрації місця проживання у вашому житловому приміщенні. В такому разі особа повинна подати заяву до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа. За надання послуги щодо зняття з реєстрації місця проживання необхідно сплатити адміністративний збір у розмірі 0, 0085 розміру мінімальної заробітної плати (на цей час складає 27 грн. 20 коп.)

Аналізуйте судовий акт: Власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації (ВСУ від 16 листопада 2016 р., № 6-709цс16)

Якщо особа не може самостійно подати заяву, від її імені такі дії може здійснити представник за довіреністю. В день подання особою або її представником заяви та всіх необхідних документів, орган реєстрації приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи та вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у паспорт (або інший документ, який посвідчує особу громадянина).

Слід зазначити, що за заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання. В такому випадку особі необхідно звернутись до органу реєстрації за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому особа бажає зареєструватися. Адміністративний збір сплачується за одну послугу (а не окремо за зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання в іншому житловому приміщенні).

Якщо особа, яка не є членом сім’ї власника, не погоджується на добровільне зняття з реєстрації місця проживання, ви, як власник житлового приміщення, можете звернутись до вищезазначених органів із заявою та документами, які підтверджують, що саме ви є власником житлового приміщення (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, інформаційна довідка та ін.). Документи, які підтверджують ваше право власності на житлове приміщення є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.

Слід пам’ятати, що особа, яку без її згоди було знято з реєстрації місця проживання, може звернутись до суду. Отже, позасудовий порядок зняття з реєстрації місця проживання не забезпечує стовідсоткову гарантію остаточності зняття особи з реєстрації.

Інший шлях вирішення питання зняття особи з реєстрації – судовий. Можливість позбавлення особи права на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації в судовому порядку залежить від того, чи належить така особа до членів сім’ї власника житлового приміщення.

Аналізуйте судовий акт: Зареєструвати місце проживання дитини можна без письмової згоди батька, якщо суд встановить, що це відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (Харківський апеляційний адміністративний суд від 03 листопада 2016р.)

Ситуація 1. Особа, яку власник майна бажає позбавити права користування житловим приміщенням (зняти з реєстрації) є членом його сім’ї.

Відповідно до норм Житлового кодексу України, до членів сім’ї власника житлового приміщення належать:

1.Чоловік або дружина власника, їх діти та батьки.

2.Членами сім'ї власника жилого приміщення може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таку особу може бути позбавлено права на користування житловим приміщенням у випадку, коли вона не проживає у цьому житловому приміщенні без поважних причин понад одного року, якщо інше не встановлено домовленістю із власником житлового приміщення.

В такому разі власник житлового приміщення після спливу 1 року (якщо житлове приміщення знаходиться у приватній власності) або 6 місяців (якщо житлове приміщення знаходиться у комунальній або державній власності) з моменту припинення проживання члена його сім’ї у цьому житловому приміщенні, має право звернутись до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

Однак, суд в кожному конкретному випадку на власний розсуд встановлює наявність або відсутність поважності причин припинення користування приміщенням у особи, яка не проживала у житловому приміщенні понад встановленого строку.

Ситуація 2. Особа, яку власник житла бажає позбавити права на користування житловим приміщенням, не є членом його сім’ї.

В такому разі власник житлового приміщення в будь-який час може звернутись до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

Таку правило висловлено у правовій позиції Судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі №6-709цс16. Зазначена позиція Верховного суду України сформувалась внаслідок розгляду заяви власника квартири про неоднакове застосування судами норм матеріального права.

Власник будинку звернувся до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, однак, всі три судові інстанції відмовили у задоволенні позову, мотивуючу свою відмову тим, що особа, яку власник будинку бажає зняти з реєстрації, була відсутня в будинку за місцем своєї реєстрації понад 1 рік з поважних причин, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє її права користування цим будинком, і тому немає підстав для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Однак, власник квартири, не погоджуючись з рішеннями судів, звернувся до Верховного Суду України. Постановою ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16 позов було задоволено та визнано особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Водночас, у Постанові ВСУ викладено правову позицію, відповідно до якої, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. (Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Крім того, даний висновок має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права).

Після набрання судового рішення законної сили, власнику житлового приміщення необхідно звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації: до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа.

ТРУДОВІ СПОРИ: РОЗРАХУНОК ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ ПРАЦІВНИКА, КОМПЕНСАЦІЯ ШКОДИ

Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-2912цс16 від 18.01.2017 р. передбачає, що в ідповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ВАЖЛИВО: Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. А згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року).

Більше того, відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року передбачено, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов’язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз’яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ВАЖЛИВО: Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 29.01.2014 року по справі № 6-144цс13 (№ в ЄДРСРУ 37007895).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (Постанова ВСУ від 14.12.2016 року по справі № 428/7002/14-ц (№ в ЄДРСРУ 63749527).

Окрім того, відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Однак не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

ВАЖЛИВО: Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статей 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

ВАЖЛИВО: Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв’язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

На останок, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України розглядаючи справу від 26.10.2016 р. за № 6-1395цс16 (№ в ЄДРСРУ 62425737) підтвердили раніше висловлені правові позиції, а саме: в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

УВАГА: Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (Постанова ВСУ від 03.07.2013 року по справі № 6-60цс133 (№ в ЄДРСРУ 32532907).

P.s. При вирішені трудових спорів не потрібно також забувати і про Постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» оскільки п 4 передбачає порядок індексації оплати праці (грошового забезпечення), оскільки відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов’язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв’язку із затримкою її виплати, суди мають її враховувати.

Блог викладача Плотніцької Ангели Олександрівни

понеділок, 2 січня 2017 р.

Готуйте Гаманці! Польща Заявила Про Готовність Продавати Громадянство. Скільки Це Коштуватиме?

Штатний розпис на підприємстві: коротко про головне від Держпраці

Підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, - рішення ВССУ